fb
yt
Вгору
Барський коледж
транспорту та будівництва
Національного транспортного університету
Звернення директора
director
Фільм про коледж
video
Веб-камери
cam_1
Пам'ятник "Запорожцю"
cam_2
Ландшафт перед гуртожитком
Перегляд
Зустріч з поетом
14.09.2017

Поетом не народжуються. Ним, напевно, приречений бути той, чиє серце б’ється в такт з серцем свого народу, своєї країни. Зрештою, одна така цікава зустріч – знайомство з поетом Володимиром Дрогобецьким (Севастопольським), його щемною й водночас палкою поезією, - змусила прискорено битись не одне серце. «І фізик, і лірик» - саме так презентує себе пан Володимир.

Зродила цього поета подільська земля. У місті Барі проживав до 1973 року (навчався у ЗОШ №3). Через певні життєві обставини виїхав до Краматорська. Здобув вищу технічну освіту. Про себе пан Володимир каже так:

Народила мати у цей світ назавжди.

Дарував лелека долю мені справжню.

Вберігала вдача від біди старанно,

Так чому ж я плачу? Ще й так невблаганно?!.

А плакати цьому мужньому чоловіку, що пройшов не один «майдан», був свідком анексії Криму, займався волонтерською діяльністю, був в АТО, на жаль, доводилося не раз. Були друзі, побратими, однодумці. Були… Залишилися спогади. Спогади, що ятрять душу, отруюють мозок.

Ще вчора було сонце і тепло,

Сміялись діти та іскрились гори.

Сьогодні вмить це стало все одно:

Світ затулило неосяжне горе…

Вас вбито, мої любії брати!

З цим послано віднині далі жити;

Замало у Дніпрі тече води,

Щоб біль скорботи гіркої втопити!

Поет у постійному напруженому творчому пошуку: чому українці сьогодні приречені бути «під кулями в своїй землі»? Чи заслуговують вони саме на таку історичну долю?

Володимир Севастопольський – поет, який іде до свого народу, знаходить час і можливість поспілкуватися з молоддю, лаконічний і щирий.

І зоряна, і доленосна,

Вкраїно любая моя!..

Тобою жити так непросто,

Але ж без тебе я – не я!

Довгий час поет мешкав у Севастополі. Сьогодні – житель Харкова. Але рідна земля кличе на стежки дитинства, вабить спогадами про давно минуле. Поет невтомно торує шлях правди, історичної справедливості, шукає, як шукали древні, істину. Така громадянська позиція вражає, адже життя України та українців сьогодні далеко не просте. Вражає, наскільки Володимир Севастопольський щирий та відкритий, не соромиться зізнатися у своїх почуттях, часто – сумнівах. Напевне тому вірші його – то сповідь українського лицаря, патріота, сина перед такими ж українцями, які сьогодні, як ніколи, потребують чесного, відвертого, щирого слова…

Чотири кольори в моїм житті

Навіки полонили хист і волю.

Чотири, ніби янголи святі,

Плекають України гідну долю!

Поет безкомпромісний та принциповий щодо національного відродження України. Тому і не випадковим є його життєве кредо, що додає наснаги у найважчі, найтривожніші часи українцям. Українцям, яким випало щастя заглянути в глибини поезії Володимира Севастопольського: «Правда і справедливість – найвищі цінності, за торжество яких і голову покласти не жалко, але при цьому треба зробити все, щоб особиста самопожертва принесла найбільш можливий результат рідній Україні».