fb
yt
Вгору
Барський коледж
транспорту та будівництва
Національного транспортного університету
Звернення директора
director
Фільм про коледж
video
Веб-камери
cam_1
Пам'ятник "Запорожцю"
cam_2
Ландшафт перед гуртожитком
Student бкТБ
video
Перегляд
Читаємо. Подорожуємо. Дізнаємось. Ділимось...
20.06.2015

Краєзнавчий (екскурсійний) маршрут «Поезію Анни Ахматової народила Шевченка земля» організували та провели викладачі гуманітарно–суспільних наук.

З метою вивчення історії рідного краю, глибшого засвоєння програмного літературного та історичного матеріалу 10 червня студенти груп ОП- 23, АМ-100, ДМ- 88 здійснили екскурсію разом із викладачами Сурмою Н.В., Загорулько Л.Л., Казьміровою Г.М. в с.Слобідку – Шелехівську, в музей Анни Ахматової; в с.Волоське на місце загибелі легендарного месника У. Кармалюка; в музей Південно-Західної залізниці на станції "Деражня".

Перша краєзнавча зупинка - залізнична станція «Деражня», де діє музей Південно-Західної залізниці ім. Б.Олійника. В експозиції музею – розвиток залізничного транспорту від часу його зародження по сьогоднішній день.

З Деражні вирушили на південь району, в село Слобідка- Шелехівська. Прямуємо за вказівником "Музей Анни Ахматової".

У селі тихо, наче в музеї. Безгоміння блукає єдиною заасфальтованою вуличкою, поміж хатами, губиться десь у садках і на городах.

Ідемо старою-престарою каштановою алеєю до такого ж старого будинку, колись купленого Вакаром у відомої з історії генеральші Путятіної. Піднімаємось дерев’яними сходами на високий ганок під явором. Явір уже підриває своїм корінням музей, та нічого не вдієш — реліквія… Робимо загальне фото.

Зараз біля сходів стоїть бюст Анни Ахматової (скульптор В. Зайко), дві залізні лавиці: точні копії лавиць з Царського села та ліхтар із Петербургу. Так слобідчани облаштували для Анни Андріївни невеликий шматочок улюбленого міста серед подільських лісів.

Будинкові «тітки Вакар», як називала Анна свою родичку, понад двісті років, проте він добре зберігся. Його оточує парк, точніше — те, що вціліло з далеких часів, коли тут було «дворянське гніздо». Ахматова приїздила сюди не раз. Уперше — семирічною дівчинкою. А потім іще принаймні двічі — 1906 року і 1912-го. Про ці сторінки біографії поетеси дослідники згадують рідко. А тим часом, «слобідсько-шелехівські» сюжети Анни Ахматової вельми цікаві.

Ось той самий стіл, за яким чаювали довгими вечорами зі своєю гостею Вакари, сиділи на цих-таки стільцях із точеними ніжками.

Далі — ліжко, на якому востаннє зітхнула та й залишила цей білий світ її, Анни, матінка Інна Еразмівна.

Є особисті речі Ахматової — окуляри, дещо з вбрання. Збереглися меблі, якими користувалася Ахматова (тут і дзеркало, і крісла, і столи, і посуд, є навіть окуляри поетки).

Мудрість простоти — саме її відкривала для себе поетеса, гостюючи на Поділлі.

Наш туристичний маршрут продовжився «Стежками Кармалюка…». Яким він був, український Робін Гуд, селянський ватаг, бунтарська душа, який ходив тими ж стежками, що й ми?

Історія нашого народу дуже цікава і багата героїчним минулим. Досліджувати її – це означає відкривати все нові і невідомі сторінки.

Навряд чи колись буде написано останній твір про Кармалюка – така потужна постать приваблюватиме письменників ще не одне століття. Мабуть, щоб до кінця збагнути життя і діяльність легендарного отамана, треба самому бути Кармалюком…

Хоча хтозна – а раптом дочекаємося появи нового Кармалюка? Здається, вже й на часі…

Додому поверталися стомлені, але щасливі, було чути жвавий обмін враженнями, веселий сміх та навіть улюблені пісні (про Україну).

Користуючись нагодою, висловлюємо щиру подяку директору Деражнянського професійного аграрного ліцею Черкаському Миколі Васильовичу за проведену ним цікаву, змістовну та пізнавальну екскурсію. Сподіваємося на подальшу співпрацю.

Підбірку фото екскурсії можна переглянути в розділі «ФОТОГАЛЕРЕЯ».