fb
yt
Вгору
ВСП Барський фаховий коледж
транспорту та будівництва
Національного транспортного університету
Звернення директора
director
Фільм про коледж
video
Веб-камери
cam_1
Пам'ятник "Запорожцю"
cam_2
Ландшафт перед гуртожитком
Student бкТБ
video
Патріотичне виховання

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу коледжу та являє собою систематичну, цілеспрямовану діяльність всіх структурних підрозділів навчально-виховного процесу, щодо формування у студентів високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських, конституційних обов’язків.

У цей складний для нашої держави час у кожному серці – невимовна тривога та біль за майбутнє України. На часі, як ніколи, – патріотичне виховання.

Формувати справжнього патріота власним прикладом, органічно поєднуючи історичні факти, літературні надбання, аналізуючи, дискутуючи, навчаючи ненав’язливо і з любов’ю, – головний критерій співпраці з молоддю.

Каталізатором вияву істинного портрета людини та громадянина для студентів молодіжної організації “Майбутнє України”, створеної в навчальному закладі у березні 2012 року, стали події, що змінили свідомість багатьох українців, – київський Майдан.

Сучасний молодий українець повинен позиціонувати себе як справжнього європейця, і не тільки за територіальною ознакою нашої держави, а насамперед за тими цінностями, які сповідує демократичне суспільство. Сьогодні настав час, щоб українська молодь чітко окреслила свою позицію щодо розбудови та захисту української державності. Патріотизм, духовність, любов до родини та рідної землі – головні пріоритети у вихованні молоді нашого навчального закладу. Підвищення рівня знань, формування справжніх професіоналів – це важлива робота, але головне – виховати Людину.

Для виховання патріотичних почуттів є багатющий арсенал прикладів: це патріотизм Січового стрілецтва, героїзм і відданість Батьківщині героїв Крут і Базару, любов до України воїнів Великої Вітчизняної та багато інших. Це – той золотий фонд і неоціненне багатство, які сьогодні повинні бути задіяні в справі виховання істинного патріотизму.

Свідома особистість, яка не хоче відчувати себе перекотиполем чи людиною нізвідки, повинна шукати в історії коріння своєї нації, осмислювати її минуле, знаходити відповіді на багато питань сучасності. Адже, як слушно зауважив відомий філософ епохи Відродження Н. Макіавеллі; ”Той хто уважно розглядає минулі події, здатний... передбачати майбутнє і застосовувати ті засоби, якими вже користувались у минулому.”

Саме тому за спільної ініціативи адміністрації коледжу та ради студентського самоврядування традиційними є щорічні поїздки на станцію Крути та селище Базар, що на Житомирщині.

Загляньмо в очі історії...

29 січня 1918 року під станцією Крути зійшлися два світи, дві ідеї: світ незалежної європейської держави та загарбницька орда московського імперіалізму під новітньою маскою “большевизму”.

Десятиріччями історію бою або замовчували, або вона обростала міфами і вигадками як у закордонній, так і вітчизняній історіографії.

У радянські часи полеглих під Крутами кваліфікували як зрадників. Та пам’ять не стирається розчерком пера чи за чиєюсь вказівкою. Саме в цей дуже тяжкий час першою на захист рідної Вітчизни піднялася молодь.

Саме тому у цей день патріотично налаштована молодь коледжу разом зі старшими їдуть на ту святу землю, де більшовики без жалю знищили цвіт України. А наймолодшому ж було лише 14 літ...

Не менш важливим історичним фактом, хоча, на жаль, маловідомим, був бій на околиці селища Базар Житомирської області, який прогримів 17 листопада 1921 року.

У ході битви з військом, очолюваним Григорієм Котовським, зазнала поразки волинська група армії УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника. Як свідчать історики, перевага у живій силі більшовиків у 40 разів перевищувала сили повстанців. Вдень і вночі впродовж двох тижнів червона кіннота переслідувала напівроздягнутих, голодних, виснажених вояків УНР. 359 із словами “ще не вмерла України...” зустріли смерть і поховані у цій святій землі, яка ще кілька днів після трагедії “дихала”... До речі, одним із них був житель м. Бар. – Євген Новоленик (1898 р.н.)

Студентська молодь коледжу їде на ці святі для кожного українця місця, аби вшановувати пам'ять загиблих і скласти присягу на вірність Україні. Таким поїздкам не заважають ні люті морози, ні вітер, бо їхні душі переповнюються невимовною гордістю: вони – українці.

У такі дні і під Крутами, і під Базаром на повен голос розносяться слова Клятви:

Приймаючи присягу Українського Патріота,

перед Богом нашим Всевишнім, перед народом

своїм, іменами Матері і Батька моїх, святою

землею моєю українською клянуся, що буду твердо

стояти за державність, свободу, незалежність

України, вірно служитиму їй...

Якщо ж я порушу клятву, то нехай прокляне

мене рід мій і народ український...

Слава Україні, Героям її – Слава!

Здається, у таку мить їх чує ввесь народ, уся Україна. Недарма відомий поет і громадський діяч Дмитро Павличко, зустрівшись із барчанами під час мітингу 29 січня 2012 року на станції Крути, сказав: “Я хочу подякувати директору автомобільно-дорожнього технікуму з міста Бар, що на Вінниччині. Він привіз сьогодні 30 студентів навчального закладу, і вони присягнули тут на вірність Україні, прочитавши перед священиками Присягу, і підписалися. Ми повинні вчитися у цих барських хлопців, у цього директора. Щоб тут щороку стояла молодь наших університетів, інститутів, коледжів... Якщо ми не будемо сюди приїжджати зі студентами, а приходити самі, – гріш нам ціна. Дякую, Ви показали приклад, як ми маємо виховувати нове покоління українців”.

Переймаючись трагедіями Базару та Крут, розуміємо, як важливо відвідувати місця героїчної слави. Тут душа переймається трепетом та любов’ю до України, тут відчуваєш себе справжнім сином своєї землі. Кожен прагне знайти у цих святих місцях свій клаптик пам’яті та залишитись наодинці, аби відчути особисту причетність до історії творення України. І коли після таких поїздок хлопці дякують та говорять, що, повернувшись із Крутів, відчувають, як кров стає густішою, – гордість переповнює за молоде покоління патріотів! Мабуть, це і є те саме духовне поняття патріотизму.